БРАНЬ, і, ж., ц.-с. Війна; битва. — Чи мир нам везете, чи брань? (Котл., І, 1952, 201); Друзі зброї і смертної брані Не вмирають, не гинуть, живуть (Ус., Вибр., 1948, 233).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 227.