БРАТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.
1. Близько здружуватися, виявляти до кого-небудь братні почуття. — Я хліба не цураюсь І з добрими людьми братаюсь (Котл., І, 1952, 169); Колись божились та клялись, Братались, сестрились зо мною (Шевч., II, 1953, 152); [Руфін:] Значить, він не може ні з ким брататись, тільки панувати або ворогувати (Л. Укр., II, 1951, 363); Братався друг, як з братом брат. Від Приазов’я до Карпат (Мал., II, 1956, 103).
2. Припиняти воєнні дії і обмінюватися між собою знаками дружби (про солдат ворожих армій). "Братайтеся, солдати ворожих армій! До братання на фронті закликає солдатів більшовицька партія та вождь, товариш Володимир Ілліч Ульянов-Ленін…" (Смолич, Мир.., 1958, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 227.