БРА́ТНІЙ, я, є.
1. Прикм. до брат 1, 2. З думки мені не йде братня біда (Сл. Гр.); Щоб братню кров пролити, просять І потім в дар тобі приносять З пожару вкради покров.!! (Шевч., І, 1963, 327); // Належний братові, братам. Я не спала, не дрімала, ..Лиш в один дивилась бік — Де Іван мій, де талан мій Білим тілом, їм смілим Захищає нашу хату. Братню хату захищає Від напасників-шулік (Рильський, II, 1960, 248).
2. Власт. братові; такий, який буває між братами; братерський, товариський, дружній. Фрунзе дивився на [бійців], і тепле братнє почуття переповнювало його (Гончар, II, 1959, 425). Який живе в братерстві, в братському єднанні. Разом з братнім російським народом ми безсмертні в віках (Тич., II, 1947, 275).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 231.