БРА́ТСТВО, а, с.
1. Група, товариство людей, об’єднаних спільною діяльністю і метою, які додержуються певних установлених ними правил. Перше і найславніше з тих братств було братство львівське ставропігійське (Фр., XVI, 1955, 417); Для захисту своїх соціально-економічних і національно-релігійних інтересів львівське міщанство уже в XV ст. створило свою окрему організацію — церковне братство (Іст. УРСР, І, 1953, 128); Поет [Т. Шевченко] зустрічається на літературних вечорах з членами Кирило-Мефодіївського братства (Корн., Разом із життям, 1950, 9).
2. тільки одн. Братське почуття, ставлення; дружба. А на давнім пожарищі Іскра братства тліла (Шевч., І, 1951, 262); // Братня близькість, єдність. Росія й Україна! Братство крові, І мови братство (Ю. Янов., V, 1959, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 231.