БРА́ТІВ, това, тове. Належний братові. Покликала братових дівчаток та їх обділила (Вовчок, I, 1955, 5); Замкнувши братову квартиру, вона востаннє обійшла сад (Кучер, Чорноморці, 1956, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 231.