БРИГА́ДА, и, ж.
1. Частина сухопутної армії, що складається з кількох полків, батальйонів або батарей та інших військових частин і підрозділів. Група штабістів штабу армії і вищого комскладу — командирів дивізій та бригад — з цікавістю оглядали позицію людей другої сотні (Трубл., І, 1955, 76); // Частина флоту, в якій є кілька однотипних військових суден.
2. Колектив, група людей одного фаху, які разом виконують певне виробниче завдання на заводі, в колгоспі і т. ін. Бригад у колгоспі п’ять: три польових, одна городня та одна тваринницька (Вишня, І, 1956, 365).
Брига́да комуністи́чної пра́ці — виробничий колектив, який узяв на себе зобов’язання жити і працювати по-комуністичному. В авангарді трудового руху до комуністичних висот з’явились перші бригади комуністичної праці (Рад. Укр., 1.I 1959, 1).
3. зал. Кондукторський персонал, що обслуговує поїзд.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 234.