БРИ́ДКІСТЬ, кості, ж. Якість за знач. бридки́й. Се було лице трупа, огидливе, жовте.., аж страшне своєю мертвотою і бридкістю (Фр., III, 1950, 317); Вона майже вражала своєю бридкістю (Коб., III, 1956, 319).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 234.