БРИ́ЗКИ, зок, мн. (одн. бри́зка, и, ж.). Краплини рідини, які швидко розлітаються від удару, вітру і т. ін. Світ падав на бризки білої хвилі, що лилася по камінні (Н.-Лев., II, 1956, 137); Водяні гребені б’ють у борт, обдаючи одежу солоними бризками (Шиян, Гроза.., 1956, 599); Болоту бризками виривається з-під коліс (Рибак, Зброя.., 1943, 191); // Дрібні частинки твердого тіла, що розлітаються від удару, вибуху і т. ін. Смертельні бризки з розірваної в десяти метрах.. міни різонули по деревах (Ле, Право.., 1957, 114); * Образно. Яке тепле повітря навкруги, пташки на голих кущиках, як бризки радості (Ю. Янов., І, 1954, 90).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 235.