БРОВА́Р, я́, ч., заст.
1. Те саме, що брова́рня. І будеш.. До броваря дрова таскати (Котл., І, 1952, 160); Збоку тяглися комори, рублені з дубового лісу, бровар, в якому стояли пивні каді, каді для затирання браги (Панч, Гомон. Україна, 1954, 82).
2. Робітник броварні; броварник. Четвертим партизаном був бровар у селі Королівка (Козл., Сонце.., 1957, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 237.