БРУКІ́ВКА, и, ж. Те саме, що брук. Кінські ноги б’ють бруківку.., викрешуючи підковами іскри (Шиян, Магістраль, 1934, 238); Один квартал села має вже тротуари, а вся центральна вулиця — акуратну хазяйську бруківку (Ю. Янов., II, 1954, 180).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 241.