БРЯЗКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до бря́зкати. Цап на цимбалах паличками І брязкотить, і дзенькотить (Гл., Байки.., 1959, 161); За ними коні захропли, А зброя брязкотить зловіще (Граб., І, 1959, 482); Я чую: десь по межах торохтить грабарка.. А сапки — залізо об залізо — безугавно брязкотять (Мик., II, 1957, 34); Горішня частина дверей була скляна, і шибки завжди брязкотіли від стуку (Шовк., Інженери, 1935, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 243.