БРЯЗЬ, виг. Уживається як присудок за знач. бря́зкати, бря́знути. Стук, брязь у віконечко: Вийди, вийди, коханочко (Чуб., V, 1874, 207); Як скажений бик, налітає [Чіпка] на хату… Брязь?.. — одно [вікно]… Дзень!.. — друге… (Мирний, II, 1954, 161).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 243.