Слово "бубнити" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


БУБНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок.

1. Грати на бубні. — Що се? Хто се бубнить? — загомоніли вони [люди] (Фр., VII, 1951, 349); Ніколи ще сільський бохтар Сава Шепа не бубнив так урочисто й переможно, як у цей день (Скл., Карпати, II, 1954, 407); // Утворювати глухі звуки (про бубон); густи. Зо горою бубни бубнять, у повітрі сурми грають (Фр., XI, 1952, 176); Захлиналася гармошка, і бубон бубнив (Головко, І, 1957, 284).

2. розм. Стукати, тарабанити. Він то білів, то червонів на обличчі і нервово бубнив пальцями по столу (Козл., Сонце.., 1957, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 244.