БУБНО́ВИЙ, а, е, карт. Прикм. до бу́бна1. Крім бубнового, червового й винового королів, на світі є ще колишній югославський король (Вишня, І, 1956, 448).
◊ Бубно́вий туз, заст. — червоний або жовтий чотирикутний клапоть, що його в царській Росії нашивали на спину засудженим на каторгу. О, де ти, Кюхля, друже вірний? І чути відгомін: — Іду.. Прийшов закутий над землею Із каторжанської нори. Бубновий туз, суворі плечі Покрито подихом хуртечі (Мал., І, 1956, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 244.