БУГОРО́К, рка́, ч., рідко. Зменш. до буго́р. Ось уже довга тінь від очерету протяглася вподовж озера, добирається до бугорка, де грають хлопці (Мирний, IV, 1955, 24); Серед яскравої зелені виднівся свіжий бугорок землі (Шиян, Гроза.., 1956, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 246.