БУДЯ́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до будя́к. Поле внизу, непривітна стерня, тогорічне будяччя (Фр., XIII, 1954, 305); Він помчав миттю, як вихор. Навіть не шляхом, а навпростець до гайка. По будяччю й по стернях (Козл., Ю. Крук, 1950, 208).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 250.