БУЗИНО́ВИЙ, а, е. Прикм. до бузина́. Калиновий цвіт і бузиновий розпускавсь там [у гаю] у два рази більш і дужіш [дужче] (Вовчок, І, 1955, 367); Плахти аж горять, нитки виварені в соняшниковому цвіті, бузиновій ягоді,вільховій корі (Горд., II, 1959, 19); // Вигот. з ягід бузини. За столом сиділа Якимова сестра Тетяна — школярка — і старанно виводила на великому аркуші бузиновим чорнилом (Головко, II, 1957, 105); Бузиновий кисіль.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 250.