БУЗЬКО́, а́, ч., діал. Лелека. На одній сіножаті й віл пасеться, і бузько жаби ловить (Номис, 1864, № 155); Заклекотів запізнений бузько на сусідовій хаті (Фр., І, 1955, 66); * У порівн. Критикували [Дарка з Ориською] у ньому [Костику] все: і його розгойдану ходу, і його довгі, як у бузька, ноги, і його широкі, як лопати, долоні (Вільде, Повнол. діти, 1960, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 251.