БУКЕ́Т, а, ч.
1. Пучок зірваних або зрізаних і складених докупи квітів. Хтось крикнув: "букета!" — і цілі пучки квіток полетіли під ноги співачці (Мирний, III, 1954, 273); У мене в хаті щодня свіжий букет з літніх квіток (Коцюб., III, 1956, 406); Вона.. квіти якісь знаходила і збирала в букети (Кучер, Вогник, 1952, 3);
* Образно. І на Москви ясні майдани. До наших гордих прапорів, Усі моря і океани Нам принесуть букет вітрів (Нагн., Вибр., 1950, 30); * У порівн. Від залітання бомб, розриву мін. вода з глибин злітала, як букети… (Тич., II, 1947, 272).
2. Сукупність ароматичних і смакових властивостей, характерних для певних сортів продуктів. Сир має тонкий смаковий і ароматичний букет (Укр. страви, 1957, 72).
3. с. г. Кущик молодих рослин. При першому прориванні в букетах лишають по 3-4 рослини і землю навколо їх розпушують (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 175).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 252.