БУЛЬДО́Г, а, ч.
1. Собака особливої породи з великою тупою мордою, широкими грудьми та короткими товстими лапами. Була там [на псарні] сотня тої з’їжні: ..Хорти, бульдоги (Фр., X, 1954, 343); * У порівн. Кілька броньовиків.. лічаться балкою. Тупорилі, мов бульдоги, вони гасають попід самим лісом, наче обнюхують його (Гончар, III, 1959, 450).
2. Невеликий короткоствольний револьвер з набоями великого калібру. У п’ятигранний барабан бульдога Ніяк не влазив погнутий набій (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 254.