БУМ 1, виг. Уживається як наслідування звуку від пострілу, удару дзвона, барабана і т. ін.
◊ Ні бум-бу́м [не зна́ти (не розумі́ти і т. ін.)] —зовсім не розумітися на чомусь. — А старий ваш — як? Він же,по-моєму, в автоматиці ні бум-бум? (Мур., Свіжо повітря.., 1962, 35).
БУМ2, у, ч. У капіталістичних країнах — штучне пожвавлення, галас, створювані з метою підвищення грошового курсу.
БУМ3, а, ч. Спортивний прилад для вправ з рівноваги.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 255.