Слово "бунтівник" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


БУНТІВНИ́К, а́, ч. Учасник бунту; той, хто зчиняє бунт; бунтар. — Запріть браму! Всім по двадцять п’ять [гарячих], а сьому старому бунтівникові кілько влізе (Фр., III, 1950, 273); Ігуменя виголошувала прокляття на голови бунтівників, що палять і громлять маєтки та хутори (Шиян, Гроза.., 1956, 528).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 256.