БУРА́ВЧИК, а, ч., рідко. Зменш. до бура́в; свердлик. Для свердління невеликих отворів користуються буравчиками (Стол.-буд. справа, 1957, 98); * У порівн. Розумні очі [господаря] впиваються, мов гострі буравчики,
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 257.