БУРЖУА́, невідм., ч. Особа, що належить до буржуазії. Надудлившись пива, європейські буржуа задумали танцювати (Н.-Лев., III, 1956, 233); Я тепер бачу і буржуа, й інтелігентів, і слуг, і робітників у звичайних обставинах (Л. Укр., V, 1956, 401); — Подивитись на якогось буржуа, капіталіста, ласуна — він зовсім втратив людську подобу (Ле, Міжгір’я, 1953, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 258.