БУ́РКІТ, коту, ч. Дія за знач. буркота́ти, буркоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Іноді тут [у домі] як в казані кипить, клекоче, і співи йдуть, і сварки, і так крик та буркіт (Свидн., Люборацькі, 1955, 149).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 259.