БУРЛА́К, а́, ч., заст.
1. рідко. Те саме, що бурла́ка 1. У неділю багацький син На конику грає, — Бурлак бідний напас воли ..Та з плугом рушає (Укр.. лір. пісні, 1958, 549).
2. У дореволюційній Росії — робітник, що разом з іншими тягне линвою річкове судно вгору проти течії. Він.. показував мені, як ходять бурлаки в лямках (Горький, Дитинство, 1947, 26); * У порівн. Бійці тягнули за собою норовистих коней силоміць, як бурлаки баржу (Гончар, І, 1954, 73).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 259.