БУ́РСА, и, ж.
1. Чоловіча духовна школа у XVIII — середині XIX ст. А сина.., сина дав [сотник] У бурсу в Київ обучатись (Шевч., II, 1953, 164); Тепер вони згадували, як колись обоє вчились у бурсі (Морд., І, 1958, 214).
2. Гуртожиток при такій школі. — А де ж ми поставимо нашу школу? ..Для неї треба цілого будинку, навіть кілька будинків, бо. певно, буде там і бурса (Тулуб, Людолови, І, 1957, 134).
3. діал. Юрба, гурт. Чимала бурса косарів пішла, — чи не на Дін (Сл. Гр.); // Табун, зграя. Від різдва до водохреща вовки бурсами бігають, лютують (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 260.