БУРШТИ́Н, у, ч. Те саме, що янта́р. Хрестів усяких, дукатів.., бурштинів разками… та чого у неї не було! (Кв.-Осн., II, 1956, 313); Блимали нанизані на ремінці персні і обручки, палали жаровнями миски шліфованих, але не оправлених бурштинів, коралів, рубінів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 127); * У порівн. Чиста рідина світиться проти свічки, як бурштин, золотистими переливами (Кол., Терен.., 1959, 333).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 262.