БУРЯ́К, а́, ч.
1. Городня рослина, однорічний і багаторічний овочевий коренеплід. Коло кожного рядна молодиць стояв "наставник". Він пантрував, щоб сапальниці не лінувались та добре обгортали землею кожний буряк (Коцюб., І, 1955, 58); При правильній сівбі однонасінних буряків рослини розподіляються в рядках рівномірно (Колг. Укр., 4, 1957, 23).
2. Корінь цієї рослини, що вживається як їжа і корм для худоби, а також є сировиною для промисловості. Візьми ж, моє серце, начисть картоплі на борщ та накриши буряків (Н.-Лев., II, 1956, 283); Кращими коренеплодами є кормові напівцукрові буряки, морква (Свинар., 1956, 290); * У порівн. Молодиця почервоніла, наче буряк, гнівні іскорки заграли у запсілих очах (Мирний, III, 1954, 309).
◊ Наздога́д бурякі́в [,щоб дали́ капу́сти] див. наздогад.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 262.