БУРІ́ТИ, і́є, недок. Ставати бурим; набувати бурого кольору. Під час сушіння м’якоть різаних овочів швидко буріє (Колг. Укр., 6, 1956, 39); // Виднітися, виділятися бурим кольором. Де-де буріє останнє просо і пізня гречка спіє (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 258.