БУСУРМА́НСЬКИЙ, БУСУРМЕ́НСЬКИЙ, а, е, заст., нар.-поет. Прикм. до бусурма́н, бусурме́н 1. Весь мир християнський і бусурманський (Чуб., III, 1872, 412); — Легше в бусурманській землі зогнити, — ніж у себе дома, в панській неволі, пропасти… (Мирний, II, 1954, 91); Там за морем геть лежало Бусурменське господарство (Л. Укр., І, 1951, 374).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 264.