БУТТЯ́, я́, с.
1. філос. Об’єктивна реальність, що існує незалежно від нашої свідомості; матерія, природа. Матеріалізм бере природу за первинне, дух — за вторинне, на перше місце ставить буття, на друге — мислення. Ідеалізм робить навпаки (Ленін, 14, 1949, 83).
2. Сукупність умов матеріального життя суспільства. ..разом з умовами життя людей, з їх суспільними відносинами, з їх суспільним буттям змінюються також і їх уявлення, погляди і поняття, — одним словом, їх свідомість.. (Комун, маніф., 1947, 32); Не свідомість людей визначає їх буття, а, навпаки, їх суспільне буття визначає їх свідомість (Ленін, 21, 1950, 37).
3. уроч. Життя, існування. Поете, тям, зазнати маєш ти Всіх мук буття.., Заким дійдеш до світлої мети (Фр., XI, 1952, 293); Вірю я в правду свого ідеалу, і коли я тую віру зламала, віра б зламалась у власне життя, в вічність матерії, в світа буття (Л. Укр., І, 1951, 271); Невимовне щастя буття переповнює серце Петрові (Головко, І, 1957, 451).
4. рідко. Перебування. За мого буття там (Сл. Гр.); Прийдуть наші люди, щоб розвалити твій дім і загладити навіть слід твого буття у нас (Фр., VI, 1951, 54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 266.