БУХА́НЧИК, а, ч. Зменш. до буха́н 1. Там лакомини різні їли [боги], Буханчики пшеничні білі (Котл., І, 1952, 95); Буханчик хліба на столі лежить та ніж (Вовчок, I, 1955, 147).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 267.