БУ́ХКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що бу́хати 1, 2. І знову глухо бухкають розриви (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 530); За ліском бухкали гармати (Панч, В дорозі, 1959, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 267.