БЮРО́, невідм., с.
1. Назва керівного органу партії, організації, установи. На черговому засіданні бюро обкому Мухтаров доповідав про виконання планів будівництва (Ле, Міжгір’я, 1953, 177).
2. Назва деяких установ або їх відділів, контор. В бюро перепусток сива жінка перевірила їхні документи (Кучер, Чорноморці, 1956, 318); В центрі усього заводського життя, звичайно, конструкторське бюро (Наука.., 1, 1958, 13).
3. Рід письмового стола з висувною кришкою і шухлядами для паперів; конторка. Склавши всі газети на бюро.., ми з дружиною знову вирядились у справах (Досв., Вибр., 1959, 106).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 269.