БІ́ЙНЯ, і, ж. Масове знищення людей. Був ще двічі поранений — віддав свою данину всесвітній бійні Андрій-столяр (Крот., Вибр., 1959, 28); Прокляті фашисти! Це вони почали криваву бійню (Ряб., Жайворонки, 1957, 224).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 179.