БІЛЯ́ВЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до біля́вий. А що то за дівка була! Білявенька, моторненька, швидка, прудка (Кв.-Осн., II, 1956, 423); Матері ішли і діти, І білявеньке дівча Розсипало сині квіти (Мал., За.. морем, 1950, 131).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 185.