БІСНУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. Бути в стані великого збудження, роздратування; лютувати. Турн біснується, лютує, В сусідні царства шле послів (Котл., І, 1952, 191); Максим біснувався, а проте ще дужче закохувався (Мирний, І, 1949, 235); Бачачії безнадійність свого становища, Шулькевич біснувався в своєму безсиллі (Збан., Ліс. красуня, 1955, 160); * Образно. Море навколо нас. Воно біснується й вирує (Тич., II, 1957, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 190.