В’Я́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин, ч. до в’яза́ти 1, 3, 6; // у знач. прикм. Проходять американки.. всі в білих в’язаних куртках і в жовтих капцях (Коцюб., II, 1955, 412); Одна з них [дівчат] білявка у жовтій в’язаній кофті все поглядала на льотчика (Гончар, Тронка, 1963, 291); // у знач. ім. в’я́зане, ного, с. Дівчата в’яжуть або й не в’язане кладемо на гарби, щоб везти до машини (Ле, Право.., 1957, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 796.