В’ЯЗА́ННЯ, я, с. 1. тільки одн. Дія за знач. в’яза́ти 1, 3. — Увечері, товаришу, розповімо все. Тепер кожна хвилина дорога, б’ємо рекорд в’язання снопів (Вишня, І, 1956, 423); Весь процес в’язання грунтується на вмінні робити петлі з ниток за допомогою крючка (В’язання.., 1957, 3).
2. Виріб, який в’яжеться або зв’язаний. І пригадавсь.. рідний батько, схилений в утомі, 1 мати із в’язанням за столом (Забашта, Вибр., 1958, 115).
3. Те саме, що в’язь1 1. Клекіт не дрімає, провадить свою дику музику, достроєну до не менше дикого скиглення вітру в платвах і балках мостового в’язання (Фр., VII, 1951, 425); Часом чувся за ударом тріск ламаних в’язань дахів і руйнованих стін (Оп., Іду.., 1958, 103).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 796.