В’ЇЗД (УЇ́ЗД), у, ч. 1. тільки одн. Дія за знач. в’їжджа́ти, в’їзди́ти. Дарка спала й не бачила того в’їзду (Л. Укр., III, 1952, 647).
2. Місце, через яке в’їжджають куди-небудь. В’їзд був відкритий: на майдані виднівся ліхтар (Десняк, II, 1955, 260).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 695.