ВАГО́МИЙ, а, е. 1. Який має вагу (в 1 знач.). Кожне вагоме тіло, яке рухається горизонтально на земній поверхні, відхиляється від первісного напряму свого руху в північній півкулі вправо, а в південній — вліво (Курс заг. геол., 1947, 18).
2. перен. Змістовний, авторитетний, переконливий. Мова її стала скупа, точна, яскрава, слова з’явились вагомі (Ю. Янов., II, 1954, 10); Він називає незаперечні і вагомі цифри (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 275.