ВАГРА́НКА, и, ж. Невелика шахтна піч для плавлення чавуну, рідше — для випалювання вапняку, руди і т. ін. З високої вагранки хлинув пекучою білою ма-лясою чавун (Мик., II, 1957, 98); Синім полум’ям б’є вагранка (Забашта, Нові береги, 1950, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 276.