ВАЖЕЛЕ́ЗНИЙ, а, е, розм. Дуже важкий. Вони [рудокопи] підтягли з штреку порожню і важелезну, з заліза викувану вагонетку і взялися за лопати (Коцюба, Перед грозою, 1958, 47); Чемодан був важелезний, бо навіть Петро впрів, поки дотяг його до сто четвертої кімнати (Загреб., Спека, 1961, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 277.