ВАЖКЕ́НЬКИЙ, а, е. Досить важкий (у 1-9 знач.). Маленьке, але важкеньке (Номис, 1864, № 7329); Він і тепер ніс з собою важкенький кошик пиріжків (Трубл., II, 1955, 177); — Як тільки щось важкеньке візьму, чи вила, чи лопату, — воно як штриконе, — криком кричу! (Вишня, І, 1956, 351); — Оце твоя лава? — спитав Парамон Пархомович. — Важкенький шмат хліба їсти!.. (Ю. Янов., II, 1954, 147).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 277.