ВАЖКИ́Й, а́, е́; вищ. ст. ва́жчий. 1. Який мас велику вагу; тяжкий; протилежне легкий. Замфір бачив, як возили на Прут важкі залізні бочки (Коцюб., І, 1955, 215); Брама важка городська заскрипіла на мідних завісах (Фр., XIII, 1954, 317); Важкий пором пропливає мимо і наче тане в густих сутінках (Донч., V, 1957, 11); // Який має вагу, більшу, ніж звичайно мають подібні предмети. Пшениця колихалася густа й висока, з важким багатим колосом (Смолич, І, 1958, 55); І закрапав краплинами важкими дощ (Тич., II, 1957, 156); // Вигляд якого (значні розміри, масивність, густота і т. ін.) свідчить про велику вагу. І та потвора стала в людях богом, їй будувалися просторі храми з важкими колонадами (Л. Укр., І, 1951, 422); Незабаром вона круто завернула під важке склепіння старого підворіття (Руд.., Остання шабля, 1959, 33); Передчуття грози гнітило його. Важкі хмари облягали небо, й не було майже просвітку (Довж., І, 1958, 292); // Густий, щільний (про тканину). Підходить [Лена] до вікон і розсовує важкі завіси. Починає розвиднюватись (Коч., II, 1956, 409); // Який повільно засвоюється організмом і викликає відчуття тягаря в шлунку (про їжу). Вдома я повинен берегтися втомлюватись, їсти щось важке (Коцюб., III, 1956, 455).
∆ Важка́ атле́тика див. атле́тика; Важка́ вага́; Важка́ вагова́ катего́рія — категорія спортсменів (борців, боксерів, штангістів) з вагою тіла не меншою 81 кг; Важка́ вода́, фіз. — вода із значно більшою молекулярною вагою, ніж звичайна. Фізико-хіміки збиралися [на конференції] продемонструвати нові дослідження проблеми видобутку важкої води (Рибак, Час.., 1960, 171);
Важкі́ грунти́, с. г. — грунти із значним вмістом глини. Можна одержувати високі врожаї картоплі й на важких глинистих грунтах при систематичному внесенні в достатній кількості гною і старанному догляді (Картопля, 1957, 24); Важкі́ мета́ли, спец. — метали з великою питомою вагою (свинець, олово, мідь та ін.).
◊ Важки́й на ру́ку — про людину, удар якої дуже сильний, відчутний. Ще ніколи піщани не зазнали такого лиха, як тоді, коли ними правила тілиста рука товстопузого Потаповича. Важкий був на руку Потапович та дужий! (Мирний, II, 1954, 105); — Ви, пане Гульський, пам’ятайте, що Нечипір та Богданін — люди важкі на руку (Ле, Наливайко, 1957, 55); Важки́й хрест нести́, книжн. — переживати великі труднощі, незгоди; страждати. І хреста тобі зовсім не треба, — За життя важкого ніс хреста (Мал., Серце.., 1959, 121); З важки́м се́рцем — з гнітючим, тривожним настроєм. З важким серцем ішов Максим Беркут посеред невеличкої ватаги тухольських молодців на сповнення громадської волі (Фр., VI, 1951, 74); Так і не діждавшись Стахи, Бронко з важким серцем повернувся додому (Вільде, Сестри.., 1958, 395).
2. Великий, масивний (про людину, тварину та їх частини тіла). Кайдаш скочив з війя, побіг за волами, спиняв їх, бив пужалном по мордах, але важкі воли не могли здержати воза (Н.-Лев., II, 1956, 317); Це був середнього зросту чолов’яга, з широченною спиною, важкий, огрядний (Руд., Остання шабля, 1959, 23); В цей час Роман опустив на його щелепи важкий, мов довбня, кулак (Стельмах, І, 1962, 464); Рука [у Лукійченка] була важка, костиста, з застарілими мозолями (Сенч., Опов., 1959, 8); // Який здається значним вагою внаслідок утоми, слабості і т. ін. Остап повзе. Йому трудно, кожну купину доводиться брати з бою, в грудях коле й спирає дух, ноги важкі, як колодки (Коцюб., І, 1955, 367); А сьогодні, коли скінчився робочий день, він йшов із заводоуправління з важкою головою (Руд., Вітер.., 1958, 414); // Малорухливий, неповороткий. Матюха пройшов в опочивальню, свекор важкий, з задишкою, сів па перший стілець (Головко, II, 1957, 45); З-під важких повік дивляться мудрим поглядом древньої птиці бабині очі (Ю. Янов., І, 1954, 18).
3. Позбавлений легкості, швидкості, характерний для руху кого-небудь значного вагою, незграбного або втомленого (про ходу, біг і т. ін.). Не доходячи до лісу, почули вони жалібний скрип полозків об мерзлу дорогу, важку ступню кінську (Мирний, II, 1954, 125); До воріт важкою ходою підходить лановий (Стельмах, І, 1962, 571); На вулиці загупали важкі кроки. За ним гналися (Цюпа, Назустріч.., 1958, 56).
4. Який вимагає великого напруження, великих зусиль для здійснення, проведення, подолання і т. ін. Наймити та невільники обливались потом, аж стогнали від важкої роботи (Н.-Лев., III, 1956, 296); Головко відтворив тип українського робітника-більшовика, одного з тих, хто у важкій і впертій боротьбі готував перемогу справи пролетаріату (Рад. літ-во, 3, 1957, 6); Росте в важких боях полків безсмертна сила, що йдуть і йдуть на штурм, під срібний гук пісень (Сос., II, 1958, 253); // Який відбувається, проходить з напруженням, утрудненням. Важке зітхання спиралося у грудях і раз по раз виривалося здавленим криком плачу (Мирний, IV, 1955, 27); Тупіт наблизився, і всі почули важке відсапування (Донч., VI, 1957, 41); Ніч прийде — упадеш на твердий піл або лаву і проспиш коротку ніч, у важкому тривожному сні (Цюпа, Назустріч.., 1958, 20); // Складний для розуміння, сприйняття. — Що громаді, те й бабі, а лісів я не покину, — підводиться гнівний і красивий Демид. — Тут моя земля і в межових книгах і в експлікаціях записана! — запам’ятав навіть таке важке слово (Стельмах, І, 1962, 302); Важка задача; // Позбавлений чіткості, громіздкий, обтяжений деталями. Стиль книги Величка важкий, багатослівний (Іст. укр. літ., І, 1954, 99).
5. Який несе з собою всілякі незгоди, труднощі, страждання. Пропало те важке пригноблення, що всіх, Мов сонна змора, натискало (Фр., XIII, 1954, 311); З часом, на очах Франка, відбувається важкий соціальний процес. Процес розвитку капіталізму (Коцюб., III, 1956, 37); Важкі випробування падали на їх голови одне за одним, не даючи ні спокою, ні спочинку (Донж., І, 1958, 424); // Обтяжливий, надмірний. Злигалися поміж себе [вискочки-верховоди], та що хотять, те й роблять, важкими податками обкладають (Мирний, III, 1954, 258); — Покуту несу. Важку покуту, чоловіче добрий.. Караюся, як той колодник, кінця-краю не видно (Тют., Вир, 1964, 111); // Пов’язаний з фізичним чи розумовим напруженням, великими турботами або неприємностями; несприятливий. — Пан хоче нас оддать в москалі; як він нам обголить лоби, то ми тоді пропащі навіки; а тим часом ми втечемо на сахарні, перебудемо цей важкий час та й знов повертаємось (Н.-Лев., II, 1956, 193); [Платон:] Я надзвичайно стомився. Сьогодні важкий день (Корн., І, 1955, 97); // Сповнений труднощів, нестатків, горя. Ви молоді; міцний ваш голос; А діло з вас яке? Нехай посивіє перш волос, Навчить життя важке! (Граб., І, 1959, 514); Важка доля.
6. Значний за ступенем, силою прояву. Кончак слуха і не слуха, мов важкий удар обуха його зразу оглушив (Фр., XIII, 1954, 374); Чотири важкі вибухи піднімають землю й людей (Довж., І, 1958, 35); В голові [Ганни] гуло. А в усьому тілі відчувалася важка незвична втома (Коз., Сальвія, 1959, 6); // Великий, значний, який призводить до поганих наслідків. [Джонатан:] Важкі гріхи, се правда, взяв на душу нещасний мій товариш! (Л. Укр., III, 1952, 76); Важка провина; // Сповнений фізичних мук, страждань; небезпечний. Мов з мішка посипались на мене деякі пригоди — і важкі хвороби в родині, ..що не давали мені й дихати, не то писати щось (Коцюб., III, 1956, 209); Бона ще не зовсім видужала після важких пологів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 17); // Який дуже вражає, викликає глибокі переживання. Фрузині слова тремтіли в його серці важким докором відобрали йому охоту до їди і до пиття, до жартів і до пісень (Фр., І, 1955, 89); Гнів очі хлопця засліпив, гірку, важку образу відчув він (Дор., Три богатирі, 1959, 71); Його спіткала важка втрата, така важка, що аж сльози непроханими свідками ееликого горя навертаються на очі (Собко, Срібний корабель, 1961, 240).
7. Дуже сумний, гнітючий, безрадісний. І мелодія задзвеніла елегією, смутком, але не важким, не тим, що вбиває душу, гнітить серце й накидає чорне покривало на очі (Н.-Лев., III, 1956, 310); Важке було прощання Мирослави з Максимом (Фр., VI, 1951, 106); Пеньки моїх кленів обросли губками, яблуні здичавіли, важка картина постала перед моїми очима (Ю. Янов., V, 1959, 143); Біля другої гармати двоє.. Важкі думки. Чи не останню ніч стоять еони біля грізного свого верстата? (Довж., І, 1958, 59); // Який свідчить про напружену, гнітючу обстановку. Який час у темниці панує важка тиша (Л. Укр., II, 1951, 429); Важке мовчання залягло у вагоні. Як видно, нагадування про нічну подію пригнітило кожного (Головко, II, 1957, 461); // Який викликає або залишає після себе неприємне почуття. — Не пришанували й вони [сусіди] мене і важка мені їх ласка (Вовчок, І, 1955, 376); Ніщо не змінилося, ніби взагалі не було ніколи всіх цих важких розмов, почуттів і подій (Собко, Біле полум’я, 1952, 309); // Який чемними фарбами, забарвленням справляє враження похмурості. Моя лампа під широким картоновим абажуром ділить хату на два поверхи — вгорі темний, похмурий, важкий; під ним — залитий світлом (Коцюб., І, 1955, 414); І диван, і шовкові килимки на стіні над ним.. ба, навіть м’який товстий килим на підлозі — все воно витримано в срібно-чорному важкому тоні (Вільде, Сестри.., 1958, 362).
8. Дуже густий, сильний і неприємний (про запах і т. ін.). Од кропиви, од бузини розливався важкий чад (Н.-Лев., II, 1956, 89); Важкий дух вуглецю розходиться в повітрі (Коцюб., І, 1955, 227); Понесло вогкістю і важким духом (Вас., І, 1959, 91).
◊ Важки́м ду́хом ди́хати на кого — сердитися, злоститися, проявляти до кого-небудь неприязнь. А він на тих сусідочок важким духом дише: бодай їх слід запав! (Вовчок, І, 1955, 115).
9. Нелегкий для порозуміння, незлагідний у стосунках; непривітний (про людину та її вдачу). [Енн:] Ні, це нечувано. Люба моя, у вас дуже важкий характер (Собко, П’єси, 1958, 83); Важка вдача; Важка людина; // Який нелегко піддається впливові, вихованню. Важка дитина; Важкий учень; // Який виражає суворість, похмурість. Обличчя товстого Оникія наливається кров’ю. Він спиняє на Вустимкові важкий погляд (Багмут, Опов., 1959, 12); Зирнувши вниз зарошеним оком, зустрівся [Макар] з парою допитливих і важких Караванових очей (Панч, II, 1956, 95).
10. тільки ж., без додатка і ким, розм. Вагітна. Ходи́ти важко́ю — бути вагітною. — Ти ходила важка? — Ходила, — кажу. — Де ж ти дитину діла? (Мирний, III, 1954, 170); [Домаха:] Доки важкою ходила оцим вилупком, чого ви тільки не казали на мене (Кроп., II, 1958,173).
11. Великий розмірами і потужний у дії. Наводчиками біля важких гармат можна було бачити навіть дебелих ветеранів у полковницьких погонах (Гончар, II, 1959, 389); Важкі електровози; // Який має потужне озброєння, великокаліберну зброю. Офіцери важкого артилерійського дивізіону закінчували обідати (Панч, В дорозі, 1959, 277); Дамба мовчала. Високо над нею пливли на захід в супроводі жвавих "яструбків" важкі бомбардувальники (Гончар, III, 1959, 371); Важкі танки; // Признач. для виробництва великих і потужних машин, верстатів і т. ін. Важке машинобудування: Важке верстатобудування.
Важка́ інду́стрія; Важка́ промисло́вість — сукупність галузей промисловості, що виробляє засоби виробництва. Він [В. І. Ленін] говорив, що без створення важкої індустрії не можна успішно будувати соціалістичне суспільство (Біогр. Леніна, 1955, 268); Важкі́ фігу́ри, шах. — тури і ферзі.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 277.