ВАЗО́НИК, а, ч., зах. Зменш. до вазо́н. Ліжко, софа, оббита червоним плюшем, стіл з цвітучими хризантемами у вазонику (Фр., IV, 1950, 444); Під пахами несуть [жінки] напівзів’ялі вазоники (Стеф., І, 1949, 145).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 281.