ВАЛ1, у, ч. 1. Високий земляний насип навколо поселення, міста або фортеці для захисту від ворога. Було полковник так Лубенський Колись к Полтаві полк веде, Під земляні Полтавські вали (Котл., І, 1952, 194); Косінський з Ничипором оглядали п’ятківські фортеці. Високі земляні вали в дубових зрубах, а за ними — глибокі, непролазні сніги в ровах (Ле, Наливайко, 1957, 77); Помалу підбитий танк, мов ранений, ступав і вдарився об мерзлий насип валу (Гонч., Вибр., 1959, 164); // Довгий і високий земляний насип для господарських потреб або захисту від поводі і т. ін. [Став] тепер валом обнесли, од села одгородили — водопою нема (Мирний, IV, 1955, 241); Щоб припинити збільшення розмивів і ярів, вище їх вершин влаштовують водозатримуючі.. вали (Наука.., 8, 1959, 31); // Що-небудь, нагромаджене високим довгим насипом. Верх [гори] сам був голий, але понижче був цілий вал каміння, звалищ і вивертів (Фр., VI, 1951, 17); Крижаний вал виріс на тридцять метрів заввишки, прокотився кілька сот метрів і, простягшись на кілька кілометрів, зупинився (Трубл., І, 1955, 412).
2. с. г. Купка сіна і т. ін., в яку згрібається покіс і т. ін. Так і горну покіс за покосом у вали, а послі в копиці коплю (Барв., Опов.., 1902, 429); * Образно. А він нею [косою], батьку, косить Не трави, а душі, Таки людські, добрі душі, І кладе валами… (Федьк., І,1960, 419).
3. Висока хвиля. Сильніше подиха холод, зростають вали на морі, і верхи, один за другим, пробиваються з білої піни (Коцюб., II, 1955, 331); Певно, десь у його [моря] далині, починався шторм і котив свої вали до кам’янистих берегів (Кучер, Чорноморці, 1956, 400); * Образно. Могутній вал національно-визвольних революцій змітає колоніальну систему, підриває устої імперіалізму (Програма КПРС, 1961, 38).
◊ Дев’я́тий вал див. дев’я́тий.
4. перен. Суцільна маса чого-небудь, яка рухається довгою смугою. Нічною добою, Коли мете вітер валом сніговим, Саміський не раз в хаті довго я стою І дивлюсь на нього, балакаю з ним (Фр., XIII, 1954, 430); Вітер перекочував через місяць вали чорних хмар (Донч., II, 1956, 195); Вогневий вал насувався на окопи (Собко, Шлях.., 1948, 49).
◊ Ва́лом вали́ти див. ва́лом.
ВАЛ2, у, ч. Товсті нитки з клоччя. Ой я свого чоловіка нарядила паном: сорочечка по коліна підв’язана валом (Номис, 1864, № 12551); Проїжджаючи побіля переднього воза, ви бачите, що з-під його халабуди визирає на вас.. дівчинка з заплетеною в косах замість кісників вірьовочкою з валу (Мирний, IV, 1955, 311); Марічка вал пряде на мішки (Кучер, Дорога.., 1958, 149).
ВАЛ3, а, ч., техн. Одна з найголовніших деталей машин і механізмів, що обертається навколо своєї осі, призначена для передачі руху зв’язаним з нею частинам. У млині вал (Сл. Гр.); Великий вал повільно обертається, й цебер з’являється на земній поверхні (Донч., II, 1956, 37); Для компресора, машини, що як людина повітря в груди набирає, потрібно вал обточити (Трубл., І, 1955, 132).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 283.