ВАЛОВИ́НА, и, ж., діал. 1. Те саме, що вал2. — Мені здається… — …що тринадцятка снується, а то проста валовина, — перехопила Олександра (Коцюб., І, 1955, 62).
2. Тканина з валу (див. вал2). Це ж вона, природна ткаля, навчила його любить і просте, селянське полотно, і валовину (Стельмах, Хліб.., 1959, 497).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 285.