ВАЛЬС, а, ч. 1. Плавний парний танець, що виконується під музику з розміром в3/4 такту. Аж корчма трясеться — Краков’яка оддирають [конфедерати], Вальса та мазура (Шевч., І, 1951, 89); То ж панночка в веселому Вальсі закрутилась, А в конвалії головка Пов’яла, схилилась (Л. Укр., І, 1951, 6); Юля Жукова танцювала з Віктором вальс (Донч., V, 1957, 460).
2. Музичний твір з розміром в3/4 такту для супроводу танцю або самостійного виконання. Густав сів і заграв якогось простенького вальса (Н.-Лев., III, 1956, 237); Шопена вальс… Ну, хто не грав його. І хто не слухав? (Рильський, І, 1956, 147).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 288.